Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

15 лютого 1962 (четвер)

Указ президії Верховної Ради СРСР “Про посилення відповідальності за посягання на життя, здоров’я і гідність працівників міліції і народних дружинників”. Встановлювалося, що злісна непокора розпорядженням або вказівкам міліціонера або народного дружинника каралося арештом на строк до 15 діб, або виправними роботами на строк до 1 місяця або штрафом до 20 рублів. Образа працівника міліції або народного дружинника при виконанні ними своїх обов’язків каралися позбавленням волі на строк до 6 місяців або виправними роботами на строк до 1 року або штрафом у розмірі до 100 рублів. Вчинення опору працівникам міліції або народним дружинникам каралося ув’язнення на строк до 1 року або виправними роботами на той же термін або штрафом до 100 рублів. Посягання на життя міліціонера або народного дружинника каралося ув’язненням на строк від 5 до 15 років, а при обтяжуючих обставинах – смертною карою.
Деснянська правда. – 1962. – 25 квітня.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1961-1975: Довід. вид . Ч. 1. 1961-1965. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 293 с. - ISBN 966-02-3607-7