Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

26 жовтня 1962 (п’ятниця)

Виконавчий орган Української національної ради зробив заяву у зв’язку з подіями на Кубі. Він нагадував світові про “провокативно-агресивну акцію Москви, що загрожує викликати катастрофу атомної війни”. Виконавчий орган заявляв, що загроза війни існуватиме доти, доки влада в Москві перебуватиме в руках “злочинного імперіалістичного совєтського уряду” і поневолені народи не відновлять свою свободу і незалежність. Український народ, вказувалося у заяві, готовий разом з іншими країнами боротися проти СРСР за умови визнання міжнародною спільнотою права України на відновлення суверенної республіки і підтримки її прагнення до волі.
Українське слово. – Париж. – 1962. – 18 листопада.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1961-1975: Довід. вид . Ч. 1. 1961-1965. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 293 с. - ISBN 966-02-3607-7