Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

5 травня 1961 (п’ятниця)

З метою посилення боротьби з особливо небезпечними злочинами президія Верховної Ради СРСР допускала застосування смертної кари (розстрілу) за розкрадання державного або громадського майна в особливо великих розмірах, підробку або збут цінних паперів, щодо особливо небезпечних рецидивістів і осіб, які засуджені на тяжкі злочини, тероризують у місцях позбавлення волі ув’язнених, або чинять напади на адміністрацію тощо і рекомендувала президіям союзних республік внести зміни у кримінальні кодекси республік.
Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – №20. – С.498.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1961-1975: Довід. вид . Ч. 1. 1961-1965. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 293 с. - ISBN 966-02-3607-7