Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

Липень 1961

За повідомленням Американських інформаційних агентств, під час екскурсій по Відню київський учений М.Середа втік з радянської групи і попросив політичного притулку в австрійської влади. Серед причин свого вчинку він назвав “тиск російського режиму з Москви на Україні” та “російське поневолення інших народів”. Російські емігрантські кола в Мюнхені розцінили цей випадок як радянську провокацію з метою “переключити спільну боротьбу всіх емігрантів проти комуністичної диктатури проти неіснуючих російського імперіалізму та колоніалізму”.
Сучасність. – 1961. – №9. – С.106-111

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1961-1975: Довід. вид . Ч. 1. 1961-1965. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 293 с. - ISBN 966-02-3607-7