Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

15 серпня 1961 (вівторок)

Президія Верховної Ради УРСР затвердила “Положення про товариські суди”. Завдання цих виборних органів полягало у сприянні “вихованню громадян у дусі ... додержання правил соціалістичного співжиття, розвитку у радянських людей почуття колективізму і товариської взаємодопомоги, поважання гідності і честі громадян”. Їх робота спрямовувалася на запобігання правопорушенням і вчинкам, які завдавали шкоди суспільству, “виховання людей шляхом переконання і громадського впливу, створення обстановки нетерпимості до будь-яких антигромадських вчинків”. Товариські суди розглядали справи про прогули і запізнення, дострокове залишення роботи; перебування в нетверезому стані і “недостойну поведінку” в громадських місцях; про недостойне ставлення до жінки, негідну поведінку в сім’ї; про “нанесення образи, лихослів’я, поширення в колективі неправдивих вигадок” тощо. Суд міг застосовувати такі заходи впливу до винного як публічне вибачення, оголосити громадський осуд або громадську догану з опублікуванням в пресі, накласти грошовий штраф в розмірі до 10 рублів тощо.
Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – №35. – С.730-735.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1961-1975: Довід. вид . Ч. 1. 1961-1965. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 293 с. - ISBN 966-02-3607-7