Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

14 січня 1956 (субота)

Київ. Рада міністрів УРСР прийняла постанову “Про незадовільний стан боротьби з самовільним будівництвом індивідуальних жилих будинків у містах і селищах міського типу УРСР”. Постанова прийнята з метою упорядкування справи будівництва індивідуальних жилих будинків. Постанова зобов’язала: провести в індивідуальному порядку оформлення права власності на будівлі за громадянами, які самовільно побудували індивідуальні будинки до видання цієї постанови; розробити типові проекти індивідуальних жилих будинків для різних районів республіки, з урахуванням максимального використання місцевих будівельних матеріалів; притягати з 1956 року громадян, які збудували будівлі на самовільно захоплених ділянках, і громадян, які самовільно захопили землю понад відведені їм за встановленим порядком ділянки, до сплати прибуткового податку за доходи від сільського господарства незалежно від розміру земельної ділянки, і до сплати податку з будівель і земельної ренти.
Хронологічне зібрання законів, указів Президії Верховної Ради, постанов і розпоряджень уряду УРСР. – К., 1963. – Т. ІІІ (1952 – 1956). – С.758-759.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1946-1960: Довід. вид . Ч. 2. 1953-1960. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 287-613 с. ISBN 966-02-3607-7