Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

4 квітня 1951 (середа)

Волинська, Дрогобицька, Львівська, Рівненська, Станіславська, Тернопільська, Чернівецька, Закарпатська області. Рада міністрів УРСР і ЦК КП(б)У прийняли постанову про обмін і реалізацію конфіскованого майна господарств, які виселяються з території Волинської, Дрогобицької, Львівської, Рівненської, Станіславської, Тернопільської, Чернівецької, Закарпатської областей. Постанова прийнята у відповідність з постановами РМ СРСР від 21 січня 1951 року про виселення кулаків, від 13 лютого 1951 р. про виселення андерсовців і від 3 березня 1951 р. про виселення учасників антирадянської нелегальної секти єговістів із згаданих областей. В постанові надано дозвіл виселенцям брати з собою особисті цінності, домашні речі і домашнє начиння (одяг, посуд, дрібний сільськогосподарський і ремісничий інвентар), запас харчів на кожну сім’ю загальною вагою: куркулям до 2-х т., єговістам і андерсовцям до 1,5 т. Решта майна конфісковувалась.
Літопис УПА. Нова серія, Т. 3. Боротьба проти УПА і націоналістичного підпілля: директивні документи ЦК КП(б)У 1943–1959 – К. – Торонто, 2001. – С. 422

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1946-1960: Довід. вид . Ч. 1. 1946-1953. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. – 3-287c. ISBN 966-02-3607-7