Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

11 березня 1952 (вівторок)

Москва. Повідомляється про указ президії ВР СРСР згідно якого особи, що відбули покарання у виправних трудових таборах, колоніях і тюрмах, учасники і співучасники “бандитсько-націоналістичного підпілля”, члени сімей за рішенням СРСР виселені на вічне поселення, з закінченням строку покарання, направляються під нагляд органів МДБ за місцем проживання сімей.
ЦГАОР СССР. – Ф. 9479, оп. 1, спр. 611, арк. 303; Літопис нескореної України. Документи, матеріали, спогади. – Кн. 1. – Львів, 1993. – С. 307, 308.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1946-1960: Довід. вид . Ч. 1. 1946-1953. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. – 3-287c. ISBN 966-02-3607-7