Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

13 – 14 лютого 1950 (понеділок – вівторок)

Київ. Відбулася республіканська нарада передовиків радгоспів України. Наголошено, що Міністерство радгоспів УРСР, його управління і трести не проявляли уваги до відстаючих господарств, які безвідповідально ставилися до справи догляду за парами, до лущення стерні, проведення заходів із збереження вологи у ґрунті; не виправляли хиби в справі організації і нормування праці, не закріплювали за ланками і бригадами посівні площі з осені, перекидали робітників без потреби з однієї роботи на іншу. Критикувалися керівники Полтавського тресту радгоспів за неправильну практику планування врожайності, без урахування досвіду передовиків.
Радянська Україна. – 1950. – 16 лютого.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1946-1960: Довід. вид . Ч. 2. 1953-1960. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 287-613 с. ISBN 966-02-3607-7