Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

5 – 6 квітня 1949 (вівторок – середа)

Київ. Відбулася нарада працівників місцевої промисловості і промислової кооперації України, скликана Радою міністрів УРСР і Центральним комітетом КП(б)У. Відмічено, що у легкій промисловості не досягнуто довоєнного рівня виробництва панчішно-шкарпеткових виробів, взуття, мішків, чайних склянок; у місцевій промисловості відстало від плану виробництво місцевих будівельних матеріалів, фарб, виробів з пластмас, олівців; у промисловій кооперації відстав випуск ліжок, прокат листового заліза, випуск пряжі. Особливо наголошено на незадовільній діяльності і стилі керівництва Міністерства меблевої промисловості і столярних виробів УРСР, а також Укоопромлісспілки, які не організували достатнього і якісного випуску стільців, столів, дитячих меблів, гарнітурів, парт.
Радянська Україна. – 1949. – 8 квітня.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1946-1960: Довід. вид . Ч. 1. 1946-1953. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. – 3-287c. ISBN 966-02-3607-7