Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

1 січня 1940 (понеділок)

УРСР. У містах і селищах республіки відбулися святкові заходи з нагоди зустрічі Нового року. У столиці УРСР — Києві встановлені прикрашені ялинки у парках і скверах міста; у Палаці піонерів і жовтенят дітей розважали Дід мороз і Снігуронька, влаштовані танці навколо ялинки; у Будинку вчителя 500 педагогів зустрічали Новий рік під звуки «Інтернаціоналу», після чого відбувся новорічний карнавал; на святкуванні у Будинку учених професор Бабицький поздоровив присутніх з Новим роком та виголосив тост «За товариша Сталіна, натхненника наших перемог!»
Вісті ВУЦВК. — 1940. — 3 січня.