Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

12 квітня 1948 (понеділок)

Міністерство державної безпеки УРСР направило МДБ СРСР та Раді міністрів СРСР повідомлення про еміграційні настрої серед українських переселенців з Чехословаччини, які отримали радянське громадянство. Відмічалося, що через скрутне матеріальне становище, відбирання карантинними комісіями продуктів харчування, насильну колективізацію, антирадянську пропаганду українських націоналістів переселенці почали надсилати колективні листи до Чехословацького посольства у Москві, до президій Верховних Рад СРСР і УРСР з вимогою повернути їх у Чехословаччину. В результаті проведених оперативних заходів Міністерство державної безпеки УРСР виявило й арештувало організаторів антирадянської діяльності переселенців у Рівненському, Дубнівському і Здолбунівському районах Рівненської області. Для посилення чекістської роботи серед переселенців у місця їх розселення направлені оперативні працівники УМДБ Волинської і Рівненської областей. МДБ УРСР вжило заходів щодо розкладення імміграційних настроїв серед переселенців і зриву їх намірів нелегального повернення за кордон.
Чорна книга України. Зб. док., архівних матеріалів, листів, доповідей, статей, досліджень, есе. – К., 1998. – С. 363-364.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1946-1960: Довід. вид . Ч. 1. 1946-1953. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. – 3-287c. ISBN 966-02-3607-7