Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

22 листопада 1947 (субота)

На загальних зборах з нагоди тридцятиріччя Жовтневої революції Академія наук УРСР прийняла резолюцію. Відмічено, що АН УРСР не стала провідним науковим центром в Україні, не здійснювала систематичних наукових зв‘язків з АН СРСР. Академія та її президія не забезпечили розгортання критики “недоліків” у роботі наукових установ, що призвело до появи робіт з “буржуазно-націоналістичними перекрученнями, низькопоклонством перед західною буржуазною наукою”. Науковому складу АН УРСР пропонувалося підвищити знання з марксизму-ленінізму.
Культурне будівництво в Українській РСР. Червень 1941-1950. Збірка документів і матеріалів. – К., 1989. – С. 323-325.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1946-1960: Довід. вид . Ч. 1. 1946-1953. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. – 3-287c. ISBN 966-02-3607-7