Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

14 жовтня 1946 (понеділок)

Таємною постановою ЦК КП(б)У визнано, що обкоми КП(б)У і облвиконкоми Київської, Сталінської, Дніпропетровської, Полтавської, Житомирської, Кам’янець-Подільської, Кіровоградської, Рівненської областей проявляли безпечне ставлення до інтересів держави, терпимо ставилися до деяких керівників районів, колгоспів і радгоспів, які „саботували” виконання плану хлібозаготівлі і приховували зерно. Вважалося неприйнятним, що в більшості областей УРСР колгоспи витрачали на свої потреби продовольче зерно, а державі здавали фуражні культури.
Голод в Україні 1946-1947. Док. і матеріали. – Київ – Нью-Йорк, 1996. – С. 90-93.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1946-1960: Довід. вид . Ч. 1. 1946-1953. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. – 3-287c. ISBN 966-02-3607-7