Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

2 березня 1945 (п’ятниця)

Київ. РНК УРСР прийняла постанову “Про заходи щодо подальшого розвитку індивідуального та колективного городництва робітників і службовців УРСР у 1945 році”. Згідно якої, заборонялося адміністрації підприємств і установ перерозподіляти між робітниками та службовцями відведені під індивідуальні городи земельні ділянки з земель міст, робітничих селищ та державного земельного фонду, закріплені за ними на 5–7 років. Із звільненням з роботи, робітники та службовці, позбавлялися права користуватися ділянками, за винятком звільнення з роботи в зв’язку з призивом до Червоної армії, виходом на пенсію, інвалідністю, хворобою, відрядженням на навчання і переведення на іншу роботу.
Збірник постанов і розпоряджень уряду УРСР. – 1945. – № 3 (1 травня). – С. 72, 73.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1944-1945: Довід. вид. . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 279 с. - ISBN 966-02-3607-7