Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

12 березня 1945 (понеділок)

Німеччина. А. Розенберг повідомив діячів Українського національного комітету: “1. Німецький уряд визнає УНК як єдиного представника українського народу. 2.Національний комітет має право заступати своє розуміння майбутньої України і проголошувати його в своїх деклараціях і маніфестах. При остаточному виясненні питання, як мають бути організовані українці, що борються в складі німецьких збройних сил, я обстоюватиму думку, щоб українські військові частини забрати разом в українську визвольну армію”.
Колісник Р. Від дивізії “Галичина” до Української Національної Армії під командуванням Павла Шандрука // Вісті комбатакто. – 1995. – № 1. – С

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1944-1945: Довід. вид. . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 279 с. - ISBN 966-02-3607-7