Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

15 березня 1940 (п’ятниця)

Нарком внутрішніх справ УРСР І.Сєров додатково повідомив по дроту наркома внутрішніх справ СРСР Л.Берію про реагування населення України на укладення договору з Фінляндією. Серед реагувань були такі: робітник заводу ім.Октябрськой революции м. Ворошиловграду Трубкин «...Виходить, що СРСР капітулював. Білофіннів не визнавали, а тепер уклали з ними договір. Куди подінуть договір з народним урядом». Інженербудівник м.Києва Винга: «...Я дуже радий укладанню договору. Війна закінчилася з честю. Жити буде легше. Ми не знаємо, що нас очікує у найближчий час, і тому нема чого більше витрачати сили, а треба їх акумулювати для можливої нової війни, позаяк мається вогнище світової війни, і нам треба тримати вуха гостро. Серед негативних висловлювань службовців типові були такі: інженер Єрмаков м.Миколаїв: «...Добре, що нарвалися на таку державу як Фінляндія. В СРСР припадає 60 осіб на одного фінна, і нічого не могли зробити. Полізли укладати мирний договір. Тепер менше будуть кричати про непереможну Червону армію. А якщо б начали війну з Англією чи Францією, то порахували би кістки росіян». Технік м.Миколаїв Стуль: «Ганьба на весь світ, велет СРСР стільки часу возився з такою комашкою як Фінляндія». Інженерхімік м.Київ Бехацький: «...За кордоном розцінять цей мир, як визнання слабкості СРСР, інакше розуміти не можна, після того як СРСР відмовився від свого наміру створити Фінляндську народну республіку». Крім того, зафіксовано ряд позитивних фактів у документах, відправлених мешканцями Києва в різні адреси СРСР рідним і знайомим. Мешканець м.Києва Хитров: « І ще який мир. Нехай знають, що значить СРСР. Вже після цього уроку ніхто не насмілиться сунути свою мордув наш огород.»
Радянські органи державної безпеки у 1939 — червні 1941 р.: документи ГДА СБ України / Упоряд. В.Даниленко, С.Кокін. — Вид.дім «Києво-Могилянська