Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

31 березня 1940 (неділя)

Нарком внутрішніх справ УРСР І.Сєров надіслав спецповідомлення секретарю ЦК КП(б)У М.Хрущову про реагування населення м.Києва на промову В.Молотова на VI сесії Верховної ради СРСР. «Доклад голови радянського уряду тов. В.М. Молотова, — йшлося у повідомленні, — про зовнішню політику Радянського Союзу, переданий по радіо, викликав жваве реагування серед населення. Трудящі м.Києва схвально відкликаються про мудру зовнішню політику Радянського Союзу і його уряд». Робітниквантажник Києвського порту Францин у групі вантажників казав: «Наш уряд проводить мудру політику, спрямовану на укріплення мира у Європі. З цим не рахуються підпалювачі війни. Нашому уряду треба було раніше починати бити фіннів і не дати їм укріпитися. На досвіді Фінляндії інші країни мають зробити висновок, що з нами треба рахуватися.» Робітникслюсар текстильторгу Колосветов: «...Я дуже задоволений доповіддю тов. Молотова, який неухильно проводить політику миру. Шкода лише, що так багато загибло на фінляндському фронті наших бійців, над якими фінни позвірячому знущалися. Я впевнений, що і надалі, за мудрої політики Радянського уряду, наша країна буде все більшібільш міцніти». Професор, членкореспондент УАН Дьяченко сказав: «...Треба розуміти Молотова так, що ведуться переговори між нами і Румунією про мирне розв’язання питання про Бессарабію. Таку політику радянського уряду, безумовно вітає все наше населення. У війні з Фінляндією ми могли б втратити ще більше людей, якщо б дали їй можливість зміцнитися. Втрат багато, проте без них неможливо». Зав відділом загальної мікробіології УАН Богопольський каже: «...Мені подобається те, що у промові Молотова відчувається велика авторитетність і правдивість. Вбито багато людей, але без цього не можливо було обійтися. Я задоволений тим, що ми хоча і з жертвами, проте досягли безпеки наших кордонів. Це відіб’є охоту імперіалістам задиратися з нами». Режисер кіностудії Роом висловився на підтримку політики партії, пояснив великі втрати Червоної армії «варварським ставленням фіннів до наших бійців». Журналіст московської газети «Советский учитель» Рошаль: «Доповідь тов. Молотова мене захопила, він розбив на фактах всю імперіалістичну політику Англії і Франції і показав усьому світу нашу сталінську зовнішню політику — боротьбу за мир у всьому світі». Главбух Лісопромспілки Жбанов казав: «...Промова тов. Молотова виключно міцна і ще раз показала всьому світу тверду політику миру, що її проводить Радянський Союз. Мені особливо сподобалося у доповіді місце, в якому йдеться про Бессарабію про те, що Радянський Союз ніколи не вважав і не вважає, що Бессарабія належить Румунії.» У зафіксованих НКВС висловлювань звучали думки про те, що війна показала міць Червоної армії, що «нам тепер не страшні таки вороги, як Англія і Франція», виправдання понесених жертв (Молотов назвав цифру у 49 тис. загиблих і 150 тис. поранених), надії на швидке приєднання до СРСР Бессарабії («якщо Румунія не зголоситься добровільно віддати Радянському Союзу Бессарабію, то ми її примусимо це зробити силою» — ревізор облпромради Зеликсон; «ми воєвати не хочемо, проте не дамо пригноблювати наших братівбессарабців» —зав. сектором друку Раднаркому УРСР Фидельман). Поруч з цим були зафіксовані і негативні висловлювання. Режисер кінофабрики (колишній білий офіцер) Сухоребров: «...Ніяк не можу погодитися, що такий серьйозний політичний діяч такої солідної держави не має ніякого поняття про пристойність. У Молотова на кожному кроці — брехня. Він каже, що у Фінляндії ми показали свою шляхетність і обмежилися мінімумом захоплення території для своєї безпеки. Невже більшовики думають, що всі довкола настількі дурні. Ми погодилися на мир, каже Молотов, а що би ми робили, якби ми не уклали цього миру. Адже й так, навіть за словами такого оптиміста, як Молотов, ми поклали 200 тис., а у дійсності — в 4 рази більше. Це укладення миру не надовго, реванш визріває і у недалекому майбутньому. Мирна мудра політика СРСР зовсім перестала бути мирною, а мудрою вона ніколи не була.» Співробітник Торгпосередконтори, колишній меншовик Абрамович: «Цікава промова, мета її виправдатися, що ми не агресори, а за кордоном нас вважають самими справжніми імперіалістами. В Москві відбуваються переговори з Румунією, яка під загрозою нашого наступу змушена віддати Бессарабію. Майже вся промова Молотова спрямована проти Англії і Франція. Так повелося, що ми лаємо 2й Інтернаціонал і жодного слова не кажемо про фашизм. Нема чого сказати. Гарна принципова лінія Комуністів». Медсестра першої поліклініки медінституту донька петлюрівця Бойко: «... На кожному кроці у нього неприхована брехня.» Недовіру у киян викликали передусім цифри втрат, які вважалися сильно заниженими, пасажі про миролюбність радянської політики, питання про те хто є агресор — Англія і Франція чи СРСР, про долю Народного уряду тощо.
Радянські органи державної безпеки у 1939 — червні 1941 р.: документи ГДА СБ України / Упоряд. В.Даниленко, С.Кокін. — Вид.дім «Києво-Могилянська