Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

14 січня 1942 (середа)

ВЦРПС ухвалив постанову, в якій на місцеві профоргани покладалося працевлаштування інвалідів. З цією метою рекомендувалося при кожному фабзавкомі організувати комісії сприяння перекваліфікації, навчанню й працевлаштуванню інвалідів, які разом з адміністрацією підприємств та установ мали запроваджувати індивідуальне навчання останніх і виявляти про них повсякденне піклування. В документі містилися пропозиції забезпечити кожного інваліда протезом ще до виходу з госпіталя, розробити пільгові умови їх прийому до вузів, організувати для інвалідів, що повністю втратили працездатність, спеціальні будинки за рахунок держави.
РДАСПІ . – Ф.603, оп.1, спр.3, арк.17–22.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1941-1943: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 533 с. ISBN 966-02-3607-7