Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

29 січня 1942 (четвер)

У Тегерані підписаний договір між СРСР, Великобританією та Іраном, за яким союзні держави могли розміщувати на іранській території сухопутні, морські і повітряні сили в такій кількості, у якій вони вважали за необхідне. Договір гарантував територіальну цілісність, суверенітет і політичну незалежність Ірану, визначав право СРСР і Великобританії користуватися іранськими комунікаціями для зв’язку між союзними державами.
Правда. – 1942. – № 30. – 30 січня. – С.2;Советская Украина. – 1942. – № 26. – 31 января. – С.1–2.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1941-1943: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 533 с. ISBN 966-02-3607-7