Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

12 квітня 1940 (п’ятниця)

Лодзь (Польща). Пішов з життя Нижанківський Нестор Остапович (народився 31 серпня 1893 р. в Бережанах Тернопільської області. В 1993 р. його прах перепоховано в м.Стрий Львівської обл.) — композитор, піаніст і музичий критик, доктор філософії (1923). Впродовж 1929-1939 рр. викладав у Вищому музичному інституті ім. М.Лисенко, з 1931 —фундатор і перший керівник спілки українських професійних музикантів (Львів). До числа основних творів музиканта належать: музика докомедії «Кирка з Льолею» Ю.Косача (1938), хори («Піскар» (1912),«Наймит» (1933), «Був май»,»Галочка»), марш «За мир» (сл. В.Сосюри),романси на тексти І.Франко, І.Манжури, О.Олеся, фортепіанні твори(«Імпровізаціянаукраїнську тему»(1923), «Маленька сюїта» (1929), «Коломийка», «Інтермецо»). Автор обробок народних пісень для хору.
Мистецтво України: Біографічний довідник / А.В. Кудрицький (ред.). — К. :Українська енциклопедія ім. М.П.Бажана, 1997. — С.438.