Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

Вересень 1942

Розпорядження рейхскомісаріата “Україна” адміністратурі Української автокефальної церкви про припинення наступних єпископських хіротоній у зв’язку з тим, що кількість єпископів визнана німецькою адміністрацією достатньою для обслуговування цієї церкви. Таке ж розпорядження видане і для Автономної церкви, яка мала на той час 15 єпископів. У Києві в Андріївській церкві висвячений єпископами Ніканором, Мстиславом і Сильвестром архімандрит Володимир (Малець) в єпископа Черкаського.
Власовський І. Нариси історії Української Православної Церкви. Том ІV. Част. ІІ. – К., 1998. – С. 229.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1941-1943: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 533 с. ISBN 966-02-3607-7