Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

15 червня 1940 (субота)

Київ. Понад 400 чоловік молодих педагогів, лікарів, інженерів, письменників, артистів зібралися в клубі Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка для обговорення підсумків ХV з’їзду КП(б)У. З доповіддю про підсумки роботи з’їзду виступив завідуючий відділом пропаганди і агітації міськкому КП(б)У Остапенко. У дебатах, згідно повідомлення, виступаючі говорили «про величезну відповідальність молодої інтелігенції України, яка разом з партією, разом з усіма трудящими працює над реалізацією рішень ХV з’їзду КП(б)У».
Вісті ВУЦВК.— 1940. — 16 червня.