Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

16 січня 1939 (понеділок)

Хуст. Українською Центральною Національною радою організована масова маніфестація 10 тис. осіб. З балкону Січової гостиниці перед присутніми виступив голова УНР Ф.Ревай. Він зазначив, що на відміну від словаків, українці не звільнили всіх чехів з урядової служби. “Але, – наголосив він, – нашу прихильність і ввічливість взяли за слабкість і накидають нам свого міністра”. Промову переривали скандовані оплески: „Хочемо українського міністра!”, “Україна-українцям!”, “Чехів-геть!”. Виступили командант “Карпатської Січі” І.Роман, відомий письменник і поет Гренджа-Донський, січовик Кедголін, гуцул Клемпуш та ін. Січовик Татинець прочитав присягу на вірність українському народові і Карпатській державі, яку за ним повторили всі присутні. Мітинг закінчився співом гімну “Ще не вмерла Україна”.
Діло. – 1939. — 19, 21, 27 січня.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1939: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - 227 с. - ISBN 966-02-3607-7