Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

18 квітня 1939 (вівторок)

Київ. У Будинку літератури відбулася зустріч письменників і композиторів з кобзарями та лірниками – учасниками першої республіканської наради лірників. Учасники заслухали доповіді українського поета П.Тичини, директора Інституту фольклористики АН УРСР Ю.М.Соколова, виступи лірників на “революційну тематику”. Преса повідомила про те, що присутні “гаряче вітали ім’я найкращої людини в світі, великого натхненника радянського мистецтва Йосипа Віссаріоновича Сталіна”.
Вісті ВУЦВК. – 1939. — 20 квітня.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1939: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - 227 с. - ISBN 966-02-3607-7