Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

23 квітня 1939 (недлія)

Київ. Народний комісаріат здоров’я УРСР видав розпорядження про масове відрядження міських лікарів на село. Містилася настанова Київському і Харківському міським відділам охорони здоров’я відрядити з Києва до сіл Кам’янець-Подільщини, Вінничини, Житомирщини 175 лікарів. Загалом з української столиці, Харкова, Дніпропетровська, Одеси на тимчасову роботу в село належало відправити 490 лікарів, з великих районних центрів – 180. У якості пільги за відрядженими на село лікарями зберігалася житлова площа у містах.
Вісті ВУЦВК. – 1939. — 16 квітня.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1939: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - 227 с. - ISBN 966-02-3607-7