Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

4 травня 1939 (четвер)

Київ. Політбюро ЦК КП(б)У ухвалило прийняти пропозицію Президії Верховної Ради УРСР про: виділення із Проскурівської міської ради Проскурівського сільського району з центром у м.Проскурові; створення Проскурівського РПК з підпорядкуванням його ОПК, Проскурівського РВК з підпорядкуванням його відповідному ОВК; виділення з Бердичівської міської ради Бердичівський сільського району з центром у м.Бердичев; створення Бердичівського РПК з підпорядкуванням його ОПК, Бердичівського РВК з підпорядкуванням його відповідному ОВК; перенесення районного центру Тельманівського району з села Тельманово в село Старо-Карань; утворення у м.Полтава Ленінського і Жовтневого районів; просити ЦК ВКП(б) затвердити ці рішення.
ЦДАГОУ. – Ф.1. — Оп.6. — Спр.510. — Арк.47-48.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1939: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - 227 с. - ISBN 966-02-3607-7