Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

28-30 червня. 1940

Органи НКВС розпочали велику акцію щодо депортації біженців із Польщі, які перебували на території Західної України. Вони виселялися до 14 республік, країв і областей СРСР, зокрема в Алтайський край, Архангельську область, Вологодську область, Горьківську область, Іркутську область, Комі АРСР, Красноярський край, Марійську АРСР, Молотовську область, Новосибірську область, Якутську АРСР та ін. Біженці використовувалися переважно в лісовій промисловості на шахтах кольорової металургії тощо.
Романів О.,Федущак І. Західноукраїнська трагедія 1941. — Львів-Нью Йорк, 2002.–С.42-43.