Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

30 червня 1940 (неділя)

Київ. За повідомленнями ТАРС «в північній частині Буковини радянські війська виконали своє завдання і вийшли на встановлений кордон з Румунією. У Бессарабії радянські війська закінчують вихід на новий кордон з Румунією, тобто на ріки Прут і Дунай. Механізовані частини зайняли залізничну станцію Унгени на східному березі р. Прут проти міста Ясси. Мотопіхота з танками вступила в місто Кагул на ріці Прут, а рота 204 –ї повітрянодесантної бригади на авто захопила Рені, що біля злиття ріки Прут з рікою Дунаєм. Згідно військових донесень, в Ізмаїлі невдало десантувалися воїни 201ї повітрянодесантної бригади генералмайора Безуглого. 4 літаки зробили вимушену посадку в 50км. від Ізмаїлу (у Болграді), а частина літаків повернулася на свій базовий аеродром в Скоморохах. З 12ти літаків, які все ж таки приземлилися на площадці в Ізмаїлі, чотири зазнали аварії (три «ТБ» і один «І16»). Після цього інциденту посадку було заборонено,апарашутистів викинуливповітрі просто над містом, внаслідок чого 19 з них отримали травми. Ті ж, хто успішно приземлився, опинилися в радіусі 1530 км. від місця призначення. Відтак кордон своєчасно не було закрито, прийом біженців не був організований, порядок у місті не налагоджувався.
Російський державний військовий архів. — Ф. 9. — Оп.39. — Спр.88. — Арк.101-102; Вісті ВУЦВК. —1940. — 2 липня; Гриневич В.А. Суспільнополітичні настро