Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

Червень 1940

Західні області України. Радянське керівництво провело третю депортацію населення на приєднаних територіях. Вона стосувалася біженців, які на початку війни залишили західні і центральні райони країни і втікли у східні воєводства Польщі. Німецький уряд не дав їм дозволу на повернення через те, що це були переважно євреї. Натомість радянський вирішив депортувати у північні райони СРСР 24, 7 тис. сімей, або майже 57, 8 тис. осіб.
Радянські органи державної безпеки у 1939 — червні 1941 р.: документи ГДА СБ України / Упоряд. В.Даниленко, С.Кокін. — Вид.дім «Києво-Могилянська