Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

Серпень 1939

Київ. Комітет у справах мистецтв ухвалив реорганізувати вечірні робітничі музичні консерваторії в музичні школи для дорослих із тривалістю навчання 4 роки. Робітничі музичні консерваторії діяли в Києві, Харкові, Одесі у мали своїм завданням навчати обдарованих робітників, селян, червоноармійців, службовців. Під керівництвом кваліфікованих педагогів студенти протягом трьох років здобували основну спеціальність – рояль, скрипка, духові, струнні, ударні інструменти, баян, вокальне мистецтво і водночас набували знання з історії музики, теорії, сольфеджіо та ін.
Культурне будівництво в Українській РСР. 1928 – червень 1941. Збірник документів і матеріалів. – К., 1986. — С.288-289.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1939: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - 227 с. - ISBN 966-02-3607-7