Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

Червень 1940

Одеса. Після вступу Червоної армії у Північну Буковину, письменник А. Авсеєнко вмістив у газеті «Боевая красноармейская» статтю під назвою «По Черновцам». «Вітрини магазинів, — із захопленням писав він, — дражнили розкинутими шовками, шляпами найостанніших мод, взуттям десятків кольорів і сотень фасонів, горами апельсинів, уругвайської кави, індійського чаю, італійськими, румунськими, угорськими винами, шоколадом, делікатесами тощо». Допис викликав обурення і роздратування армійських політорганів, які розкритикували редактора за гонитву за «письменницькими іменами», а автора за пустопорожню статтю, яку слід було, на їхню думку, назвати «Стогін барахольника».
Гриневич В.А. Суспільно-політичні настрої населення України в роки Другої світової війни (1939-1945 рр.). — С.184.