Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

1 липня 1940 (понеділок)

УРСР. В містах і селах розгорнулася підписка на нову позику, яка проходила під гаслом: «Віддамо свої заощадження в позику державі». На підприємствах пройшли численні мітинги, присвячені випуску позики третього року «сталінської п’ятирічки». Київ: «Наша улюблена Батьківщина деньудень стає могутнішою, — сказала на мітингу стахановка цеху №4 Київського заводу «Укркабель», — Наші кордони пильно охороняються радянськими воїнами. Але ми ніколи не повинні забувати слова товариша Сталіна про капіталістичне оточення. Тому я з радістю передплачую цю позику, яка є новим вкладом у справу зміцнення обороноздатності СРСР». «Визволення наших західноукраїнських і західнобілоруських братів з панської неволі, — сказав на мітингу робітників та інженернотехнічних працівників Київського заводу «Транссигнал» слюсар П’ятериков, — мирне розв’язання радянськорумунського конфлікту в питанні про Бессарабію і Північну Буковину, мир і спокій на радянських кордонах — яскраві докази нашої могутності, докази мудрості сталінської політики миру. Гаряче підтримуючи випуск нової позики, я передплачую облігації її на 600 карбованців. Майстер механічного цеху заводу «Ленінська кузня» Литвин наголосив на мітингу: «Кілька днів тому наша Батьківщина поставила вимогу, щоб ми працювали краще і більше. Ми з охотою робимо це для посилення її могутності. Сьогодні вона знову закликає нас. Охоче і з такою ж любов’ю віддаємо їй свої трудові заощадження. Бо її могутність — це наше щастя, наша спокійна праця, щастя наших дітей». Рівне: «Сьогодні я вперше у житті підписуюся на позику. Ніколи я не підписувався на позики панів і капіталістів. Уникали підписуватися на це і всі трудящі. — Сказав на мітингу членів промислово артілі ім. 17 вересня 60річний робітник Кресляр. — Зате з великою радістю внесу місячний заробіток на радянську позику, випущену на благо народу». За дві години під час перерви 50 членів артілі підписалися на нову позику.
Вісті ВУЦВК. — 1940. — 2 липня.