Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

3 липня 1940 (середа)

Командуючий військами Південного фронту генерал армії Г.Жуков звернувся з відозвою «До населення зайнятих Червоною армією регіонів» в якій наголошувалося на тому, що «місцеве населення у своїй переважній більшості пов’язане з Радянською Україною, як спільністю історичної долі, так і спільністю мови і національного складу.» Водночас у ній йшлося про повернення цих земель «матерівітчизні СРСР».
Гриневич В.А. Суспільно-політичні настрої населення України в роки Другої світової війни (1939-1945 рр.). — С.180.