Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

8 липня 1940 (понеділок)

Харків. У районних судах міста відбувся ряд процесів над «дезорганізаторами виробництва». 60-та дільниця народного суду Харкова засудила робітника фабрики «Червоний дзеркальник» Грищенка до 3 місяців тюремного ув’язнення. «Злісного прогульника і літуна» Жерняка з артілі «Ремонттрикотаж» 61-а дільниця народного суду міста засудила до 6місячної примусової праці з відрахування 15% від зарплати. У Зміївському районі розглянуто справу бухгалтера районної контори держбанку Проскур. Як злісну порушницю трудової дисципліни її засуджено до 4місячної примусової праці за місцем роботи з відрахуванням 20% зарплати.
Вісті ВУЦВК. — 1940. — 9 липня.