Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

15 червня 1941 (неділя)

Група членів Революційного проводу на чолі С.Бандерою підготувала “Меморандум Організації Українських Націоналістів під проводом С.Бандери”, який 23 червня 1941 р. був переданий до канцелярії А.Гітлера. Документ мав на меті “звернути увагу основних німецьких інституцій, які визначають шляхи і методи зовнішньої політики Німецького Райху, на серйозність української проблеми”. В ньому зазначалося, що “новий європейський порядок без самостійної національної української держави є немислимим”, а також застерігалося, якщо “німецькі війська при вступі в Україну, звичайно, спочатку будуть вітати як визволителів, то незабаром ситуація може змінитися, якщо Німеччина прийде в Україну не з метою відновлення української держави і відповідними гаслами”.
Україна в Другій світовій війні у документах. Збірник німецьких архівних матеріалів. Т.1 / Упорядкування і передмова Володимира Косика. – Л

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1941-1943: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 533 с. ISBN 966-02-3607-7