Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

Квітень 1941

У Кракові відбувся ІІ великий Збір ОУН С.Бандери. На ньому керівництво організації підтвердило принцип революційної боротьби, що спирається “на власні сили українського народу, відкинувши загалом орієнтацію на чужі сили”. Українська суверенна держава може утворитися тільки внаслідок національної революції. ОУН(Б) повинна стати революційною політичною партією, здатною здійснити збройне повстання. Це повстання матиме більше шансів на успіх, якщо одночасно розгорнеться боротьба інших народів, поневолених Росією. Ця спільна боротьба повинна проходити під гаслом ОУН “Воля народам, воля людині!”
УОН у світлі постанов Великих зборів, конференцій та інших документів з боротьби 1929 – 1955 рр. – Мюнхен, 1955. — с. 24-27, 31.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1941-1943: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 533 с. ISBN 966-02-3607-7