Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

7 березня 1929 (четвер)

Харків, м. Колегія НКО УСРР видала постанову про роботу Наркомату освіти УСРР у справі задоволення культосвітніх потреб українського населення, яке проживає на території РСФРР та інших союзних республік. Констатувалося, що обов’язок культурно-освітнього обслуговування 8 млн. українців за межами України, зокрема у частині фінансових та інших матеріальних витрат, не є обов’язком лише НКО УСРР, але також і державних органів республік, де мешкає українське населення – передовсім НКО союзних республік; ухвалено звернутися до ВЦВК СРСР з пропозицією винести на обговорення сесії стану соціально-культурного забезпечення українського населення у союзних республіках.
Вісті ВУЦВК. – 1929. — 7 березня.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1928-1929: Довід. вид / Упоряд. Л.В. Гриневич, В.І. Прилуцький. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - 216 с. - ISBN 966-02-3958-0