Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

5 квітня 1929 (п’ятниця)

Харків, м. Відділ адміністративного управління НКВС УСРР надіслав циркуляр завідувачам окружних адміністративних відділів про ретельну підготовку до закриття молитовних будинків. Містилися настанови щодо розгорнення громадськими і культосвітніми організаціями напередодні порушення справи про закриття молитовні активної антирелігійної пропаганди серед населення; пропонувалося виносити питання про закриття молитовень у містах – на загальних зібраннях робітників фабрик і заводів, зібраннях службовців і кустарів, у селах – на загальних зборах виборців села, за обов’язкової участі у прийнятті відповідного рішення членами тієї чи іншої релігійної громади; вказувалося на небажаність голосування православних за закриття синагог і юдеїв – за закриття церков; пропонувалося уникати в ході кампанії закриття молитовень брутального обходження з віруючими (лайки, погрози, підтасовка голосів тощо); не вдаватися до закриття культових споруд без відповідного рішення у центрі.
Коммунистическая власть против религии Моисея. Документы 1920-1937 и 1945-1953 гг. Вып.2. —Винница, 2005. —С.114-117.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1928-1929: Довід. вид / Упоряд. Л.В. Гриневич, В.І. Прилуцький. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - 216 с. - ISBN 966-02-3958-0