Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

9 квітня 1929 (вівторок)

Харків, м. 9-14 квітня відбулася ІІ Всеукраїнська конференція КП(б)У. 264 делегати з виборчим і 303 з дорадчим заслухали доповідь ЦК ВКП(б) “Боротьба за генеральну лінію партії і завдання соціалістичного будівництва”, розглянули п’ятирічний план розвитку народного господарства України, обговорили питання про підсумки й найближчі завдання боротьби з бюрократизмом, про зниження собівартості й про раціоналізацію промисловості України. У центрі уваги конференції були питання боротьби з “правим ухилом”.
Комуністична партія України в резолюціях і рішеннях з’їздів, конференцій і пленумів ЦК. Том перший. – С.561-622.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1928-1929: Довід. вид / Упоряд. Л.В. Гриневич, В.І. Прилуцький. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - 216 с. - ISBN 966-02-3958-0