Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

10 травня 1928 (п’ятниця)

Москва, м. Політбюро ЦК ВКП(б) видало постанову „Про шахтинську справу”. Ухвалено дозволити німецькому послу зустріч із звинуваченими по справі німцями; доручити М.Бухарину скликати нараду делегатів іноземних компартій (англійської, французької, німецької та ін.) з тим, аби вони „зробили вибірку найбільш одіозних місць звинувачувального акту стосовно зв’язку з цією справою відповідних іноземних держав та посольств, склали статті з цитатами та посиланнями на звинувачувальний акт й надіслали ці статті у свої газети”.
Лубянка. Сталин и ВЧК – ГПУ – ОГПУ – НКВД. Январь 1922 – декабрь 1936. Москва, 2003. — С.163.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1928-1929: Довід. вид / Упоряд. Л.В. Гриневич, В.І. Прилуцький. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - 216 с. - ISBN 966-02-3958-0