Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

17 січня 1925 (субота)

Харків. Президія Вищої ради народного господарства УСРР постановила провести концентрацію соляної промисловості Донбасу з метою зниження собівартості солі: сконцентрувати здобич солі на рудниках „ім. К. Лібхнехта” № 1 і 2, та на Штерівському руднику; ліквідувати Володарський та Артемівський рудники; побудувати новий соляний млин річною продуктивністю 12 млн. пудів і переобладнати 2 млини, що існували.
Коммунист, Харьков, 1925, 17 января.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1925: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 312 с. - ISBN 966-02-3607-7