Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

30 січня 1925 (п’ятниця)

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову про Українську комуністичну партію (УКП). Пропонувалося прискорити роботу Центральній комісії по ліквідації УКП, створеної при ЦК КП(б)У. Губкомам КП(б)У було поставлено за обов’язок вжити заходів до припинення полеміки з укапістами та їх огульного паплюження, створюючи атмосферу, що сприяла б переходу членів УКП до КП(б)У. Для цього рекомендувалося налагодити зв’язок місцевих організацій КП(б)У з організаціями УКП У тих місцевостях, де укапісти мали вплив, пропонувалося включати найкращих кандидатів УКП до списків КП(б)У та підтримувати їх при перевиборах рад.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 58, арк. 10 зв.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1925: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 312 с. - ISBN 966-02-3607-7