Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

28 лютого 1925 (субота)

Харків. РНК УСРР прийняла постанову “Про порядок вирішення трудових конфліктів, що виникали на ґрунті використання найманої праці в селянських господарствах”. Порядок розв’язання трудових конфліктів, запроваджений Кодексом законів про працю 1922 р. у промисловості, було поширено на сільські господарства. Згідно з встановленими правилами, робітники та службовці в селянських та інших індивідуальних господарствах у сільській місцевості для вирішення трудових конфліктів і спорів отримали право на звернення до народних судів або до примирних комісій, що мали діяти на паритетних засадах при районних виконавчих комітетах рад за обопільною згодою робітників і службовців, з одного боку, та наймачів, з іншого.
ЗУ України, 1925, Від. 1, № 11, Ст. 82.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1925: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 312 с. - ISBN 966-02-3607-7