Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

3 травня 1925 (неділя)

Харків. РНК УСРР прийняла постанову про підвищення зарплати працівникам низового радянського апарату та деяким категоріям культпрацівників, що забезпечувалися з місцевого бюджету. Для цих категорій працівників встановлювався мінімум зарплати: вчителям трудової школи в розмірі 30 крб. на місяць, завідувачам трудової школи – 35 крб., вчителям школи профосу – 35 крб., завідувачам школи профосу – 40 крб., лікарям – 50 крб., стоматологам – 34 крб., фельдшерам – 30 крб., медичним сестрам – 24 крб., агрономам і ветеринарним лікарям – 50 крб., народним суддям і слідчим – 55 крб. 50 коп., головам райвиконкомів – 63 крб., членам і секретарям райвиконкомів – 48 крб., начальникам районних відділів міліції - 55 крб. 50 коп., рахівникам – 42 крб., головам і секретарям сільрад – 20 крб.
Коммунист, Харьков, 1925, 3 мая.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1925: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 312 с. - ISBN 966-02-3607-7