Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

17 червня 1925 (середа)

Харків. ВУЦВК і РНК УСРР прийняли постанову “Про адміністративно-територіальне переконструювання Бердичівського та суміжних з ним округів Київської, Волинської та Подільської губерній”. Любарський, Янушпольський, Андрушівський, Чуднівський райони Житомирського округу Волинської губернії та Уланівський район Вінницького округу Подільської губернії переводилися до складу Бердичівського округу Київської губернії; Липовецький та Іллінецький райони Бердичівського округу – до складу Вінницького округу; Городницький район Житомирського округу – до складу Коростенського округу Волинської губернії; Кутузовський, Фастовський та Потіївський райони Коростенського округу – до складу Житомирського округу. Розформовувалися райони: Коднянський Житомирського округу; Ходорковський, Білопольський, Белилівський, Дзюнківський і Самгородський Бердичівського округу; Теришпільський, Малокутищанський, Ободнянський Вінницького округу. На території Бердичівського округу створювався новий Бердичівський район.
ЗУ України, 1925, Від. І, № 37, Ст. 270.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1925: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 312 с. - ISBN 966-02-3607-7