Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

3 липня 1925 (п’ятниця)

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову по доповіді Л. Кагановича про стан могили-пам’ятника Т. Шевченка. Ухвалено вилучити охорону та утримання могили з відання місцевого районного радянського апарату та передати її до відання Наркомосу УСРР. Запропоновано звернути увагу на матеріальне забезпечення та благоустрій пам’ятника-могили та обслуговування відвідувачів політосвітньою роботою. Вирішено асигнувати спеціальні кошти, як у вигляді щорічного кредиту, так і одноразового, на приведення могили в ліпший стан.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 59, арк.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1925: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 312 с. - ISBN 966-02-3607-7