Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

4 вересня 1925 (п’ятниця)

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову про менонітів. Ухвалено провести реорганізацію „Сільськогосподарської спілки нащадків голландських вихідців на Україні” згідно з політикою партії на розмежування функцій господарських, релігійних та адміністративних органів. РНК УСРР запропоновано переглянути статут спілки відповідно до радянського законодавства та накреслити економічні заходи щодо залучення реорганізованої спілки як кооперативної організації до загальної мережі та системи радянської кооперації, збільшивши кредитування низової мережі кооперації. Німецькій секції КП(б)У доручено вжити заходи по розшаруванню членів товариства зсередини, шляхом створення серед них радянського активу. Визнано доцільним зміни складу та правління спілки на наступному з’їзді шляхом висування під час виборів радянськи настроєних членів. Крім того, дозволено виїзд за кордон для тих менонітів, які розпродали своє майно та мали паспорти.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 59, арк. 30.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1925: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 312 с. - ISBN 966-02-3607-7