Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

19 жовтня 1925 (понеділок)

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У загалом ухвалило проект декрету про реорганізацію КНС, передавши його на затвердження РНК та президії ВУЦВК. Визначено нові завдання діяльності КНС як добровільних громадських організацій, що діяли на основі власного статуту та добровільного членства згідно з положенням ВУЦВК та РНК від 11 липня 1923 р. КНС запропоновано сприяти відбудові та розвитку господарств незаможників на основі їх колективізації та кооперування, а також домагатися висування сільської бідноти в ради, КВП, органи кооперації та добровільні товариства, що працювали на селі з метою захисту інтересів незаможних. Наголошувалося на обов’язку реєстрації КНС та їх об’єднань в органах НКВС, а також на скасовуванні пільг членів КСН та на принципах експлуатації підприємств, що досі експлуатувалися комнезамами, на основі кооперативних статутів відповідних виробничих об’єднань (артілей, кооперативів та ін).
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 59, арк. 42 ; спр. 76, арк. 47.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1925: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 312 с. - ISBN 966-02-3607-7