Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

8 січня 1919 (середа)

Київ. Директорія ухвалила закон про землю в УНР, в основу якого було покладено принцип соціалізації землі. За трудовим господарством зберігалося в користуванні 15 дес. землі, що переходила у спадщину. Мінімальний розмір наділу для безземельних складав 5 дес.
ЦДАВО України. — Ф. 2208. — Оп.2. — Спр.2. — Арк. 21 зв.–22.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1919: Довід. вид. . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 236 с. - ISBN 966-02-3607-7